Іти по лінії вогню,
Що на безлюдній авеню
Свідомість вимикає -
Альтернатив немає.
Поранена Любов горить,
А з пам’яті та вічна мить
Зникає поступово -
Завершено розмову.
Дивитись в очі - відвернутись,
Ковток повітря - задихнутись.
Переступити крізь кордон -
І впасти в непробудний сон.
Тікати у провалля часу,
Спіткнутись потім чи одразу.
І заховатися в безодні:
Можливо, там не так самотньо.
Сприймати почуття окремо,
Руйнуючи цвяхи системи.
Змагання тіні з сяйвом ночі,
Яка краде серця охоче.
Не в змозі витримати сльози,
Агонію думок, морози,
Стираються сліди навіки,
Бо забуття - найкращі ліки.
Вдивлятись у проміння Долі,
Не знати рабства, чути волю.
Мине роздвоєння вороже,
І стане знаком милість Божа.
Ціуавий світогляд - антропоцентризм поєднаний з теософією. Сам твір сподобався - філософічний і трохи ренесансний. Чомусь пригадався Джон Мільтон... Певно не в тему...
Alessandro Lion відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую дуже, Артуре! Я стараюсь якомога глибше передати свої почуття, світобачення!
