Невидимі стигмати (З життя Кардинала Йосипа Сліпого)
В тюремному домі, за трьома замками,
Без променів сонця просидів роками,
Та віру не можна схитнути...
Прищеплена змалку, повік не відійде,
У доброму серці, зерня завжди зійде,
Лиш мрія лишалась Церкву Вкраїні вернути...
Скатований часом і мучений катом,
І навіть готовий до смертної страти,
Ні раз не заплакав від болю...
В нелюдських умовах, стражданнях і муках,
Без рідного дому, в хвилинних розпуках,
Ні раз не прокляв люту недолю...
Завжди покладався на Божую Волю...
І часто бував у смертельних лапетах,
Диявол розставив духовні тенета,
Та віру не можна схитнути...
Прищеплена змалку, повік не відійде,
У доброму серці, зерня завжди зійде,
Лиш мрія лишалась церкву вкраїні вернути...