|
ПружніГоризонти
… Найсмішнішим було те,що з її об*ємом грудей і тією ж величиною мозку можна було вигравати конкурси міс світу, раз за разом. Пам*ятаю нашу зустріч. Вона весь час усміхалась, це було дивним, навіть, інколи дратувало. В такі моменти я відчував себе з нею, неначе, я на якомусь виступі цирку, типу Шапіто чи щось подібне, а вона головний клоун, правда клоун з великим як на її професію б*юстом і не менш об*ємним інтелектом.
Я знав її ще здавна і вона завжди до мене так широко усміхалась. Від неї тхнуло неякісною зубною пастою,шампунем Бридке Каченя і гнітючим оптимізмом,який чомусь мене лякав. Я боявся його як діти бояться Баби Яги,та попри це з нею було цікаво, ну принаймні на першому побаченні,попри те, що я рідко доживаю до другого все ж у її випадку дожив і до десятого,але нічого не пропонував.
Спочатку мене цікавили її ясна, а точніше хотів перевірити існування неякісної зубної пасти і майстерність панночки в сексуальних ігрищах, бо попри всі її грандіозні життєві цілі і навдивовижу великі груди – груди справді зачепили мене за живе, мені все ж здавалось, що досвід там має бути.
Бар*єром напевно було довге не прибране мерзенне волосся, яке відлякувало і давало навіть копняка під зад якщо робив щось не так.
Так от. Перша наша розмова тривала не довго. Почав її звісно я, бо в цей період хотілось пригод на свою дупу, яка до сих пір не притихла, а нагадує про себе спокійними нудними вечорами . Просто подзвонив сказав ,що «я блін побачивши твої фотки відчув..ну блін…як його … ентузіазм, ну кароче ти поняла…» Хоча звісно вона так нічого і не зрозуміла,в принципі спілкування було моєю ахіллесовою п*ятою, я міг написати непогану статтю , скласти з гори мотлоху непогане оповіданнячко ну і подекуди зримувати декілька рядочків, але аж ніяк щось сказати.
Та здивувало мене, те що вона відповіла на цю мою словесну діарею.
- Окей давай завтра на 17:00. А де зустрінемось? – говорила панночка впевнено і саме з цим вищезгаданим як його … ентузіазмом. Я уже розкусив звіра. І дав відповідь за звичайним наперед приготовленим шаблоном.
- Біля церкви. – взагалі то це було моє звичне місце зустрічей. Ну, що може подумати дівчина про хлопця, який запрошує її на побачення біля церкви? - Правильно нічого , ну принаймні нічого поганого . Та в мене і планів гріховних не було ніяких,ну добре були,але не такі вже й гріховні. В цей період свого життя моєю улюбленою фразою була – Якщо не я то хтось інший, то чому не я?
Я вперто готувався до цієї зустрічі. Одягнув найкращу свою смугасту сорочку, використав Потрійний одеколон діда, щоб від тебе пахло як від справжнього чоловіка – це він любив повторювати. В ту пору на вулиці морозу віддавалась зима тому повсюди можна було спостерігати плоди їхньої любові – великі горбаті білі сніги.
Рівно о 17 я уже тинявся навколо церкви, з поглядом молодого впевненого в собі ботана-семінариста. Це було таким собі камуфляжем, бо ж такі дівчатка любили впевнених у собі хлопчиків, які ходили до церкви, були дуже розумними, та ще й не лізли їм передчасно під спідницю. Це було такою собі фішкою тих років, і це мене добряче рятувало, бо у моїй зовнішності простежувались нотки ботанізму і вихованості.
Я навіть хизувався цим,був агентом під прикриттям, або убивцею і водночас відмінним сім*янином.
І ось нарешті вирішальний момент , момент зустрічі . Вона повільною, радісною ходою наближалась до мене, з широченною усмішкою на обличчі, у кремовій коротенькій курточці, міні-спідничці і великими апельсинками запхнутими в нацицьники.
- Привіт! Чому ж ти саме тепер вирішив зі мною зустрітись ?
- Привіт! Та я ж кажу побачив ентузіазм.
- До чого ?
- Та я жартую просто побачив дівчинку , красиву дівчинку з блиском в очицях і вирішив перевірити чи він справді існує, чи просто змайстрований комп*ютерною програмою.
- І що він присутній?
Я як зазвичай узяв її за лікоть і максимально вирячивши очі заглянув у її дрібненькі сірі спостерігачки. Ті одразу загорілись вогниками зацікавленості і я відчув прилив адреналіну, очікуючи від цієї зустрічі джекпоту.
Гуляли ми як пара я запропонував їй свій лікоть, як справжній джентльмен при цьому намагався вкритись іржавим рум*янцем,вдалось тільки з третьої спроби. Я щось задумливо їй розповідав,про те як хочу зрозуміти і поближче познайомитись з релігією, врятувати світ від загибелі і побудувати мир у ньому, ну коротше все те що цікавило таких дівчаток.
Гуляли ми не довго. Голод уже почав приставати до неї і навіть до мене демонструючи при цьому огидну бісексуальність. Ні не подумайте, я не проти бісексуальності ну принаймні жіночої. Тому час було вирішувати куди присісти. Я обрав спокійне приміщення колишнього кінотеатру, в якому на той час працювало кафе. Замовив дві порції червоного як кров вина і проголосив тост за чарівну леді при цьому не зводив очей з її екзотичних фруктів. Це було так природньо так хороше так в моєму стилі. Та про існування мого стилю вона навіть не підозрювала . Що більше вогник у її очах перетворився на чималеньке багаття.
Після випитого вина я все ж зважився випробувати її майстерність. Хотів наразити її на випадковий напад ніжності, який би проявлявся у вигляді поцілунку – та що мене справді ошелешило це те що вона не пішла на контакт. Це вперше така панночка не повелась на мої старання. І це було справді печальним. Я опустив погляд,і відчував себе отим Шекспірівським псом Ромео якому не дали зустрітись з Джулькою.
Вона це все прекрасно помітила, та я не міг стерпіти такої образи і несправедливості,намагався все ж отримати перемогу у цьому не простому поєдинку, але вона вперто не давала себе цілувати і все. Можливо причиною був одеколон , від якого кожен зустрічний перехожий дивився на мене з пересторогою, чи просто вона не скористалась зубною пастою, але цього вечора щастя не хотіло мені усміхатись. Довелось задовільнитись палкими обіймами, які давали змогу оцінити золотовалютні запаси і пристрасним поцілунком у щоку ,найпристраснішим який у мене був ну і в принципі її поясненням.
- На першому побаченні не цілуюсь. От якщо буде друге… - я зрозумів що від мене вимагалось. Втямив, що це дівчина яка входить до старовинного клану трьох побачень члени якого на 3 побаченні дають усе, що ти хочеш, це і зарядило мене бажанням продовжити цю гру…
Взагалі таке чути печально. Печалька – як кажуть мої такі собі френди. З одного боку це збиває з пантелику,з іншого це інтригує зацікавлює і від цього сверБЛЯТЬ яйця.
Та все ж в її останній посмішці я побачив все що хотів, це була неприхована симпатія. Мені поталанило – думав я. – мені нарешті попалась дівчина, яка цінувала власну гідність вище за якийсь плоский горизонтальний статевий акт,чи вертикальний це вже немає значення. Однаково гарантоване задоволення в більшій чи меншій мірі.
Сніг скрипів під ногами подекуди навіть посвистував з заздрістю , він мені заздрив і водночас пишався мною, нікому не було до мене діла, бо ніхто і не знав про мої любовні пригоди. Бушувала хурделиця подекуди шльопаючи мене під зад як свого неслухняного синочка. Та я не мав ніякого діла до цієї природи. Мене зараз цікавило на скільки її вистачить – одне побачення два , три чи до весілля,останнє я не відкидав, бо дівчина мені справді сподобалась її позиції трішки змінились – на першому місці тепер красувалось велике хоча й нудне в усіх значеннях слово Гідність,а потім уже йшли великі груди і чималенький інтелект.
Пройшов тиждень на всі намагання вирвати її з дому вона відповідала однією завченою наперед фразою – дуже суворі батьки, вони не пускають мене гуляти вночі вулицями. Це я сприймав як образу, образу як не як своєї гідності. Я навіть подумував над тим щоб кинути це все к бісовій матері та все ж вирішив дати їй ще один шанс. Швидко набрав уже завчений номер телефон,почув знайому мелодію, яка притому не викликала у мене ніяких емоцій лише якийсь трепет у животі, почути відмову чи просто недодзвонитись .
- Алло! – прозвучав її повний оптимізму голос від якого мене вивертало навиворіт.
- Привіт. Це знову я. Знаєш чому я дзвоню.
- Ну здогадуюсь.
- То як вийде тобі сьогодні?
- Так – і тут, бабах мене підірвало,я почав стрибати єссати на усю кімнату звісно закривши мікрофон рукою, щоб вона не почула,бо це було б нокаутом для моєї побитої плюючою кров*ю гідності.
- Ну тоді на 7 ,на стандартному місці. – цього разу мій голос звучав майже холоднокровно.
- Ок,до зустрічі.
Не скажу, що я йшов на це побачення, я летів. Нарешті мені дали карт-бланш. Тепер я зможу відігратись, у цьому не сумнівався, цього разу покажу хто у домі БІГ Дедді.
Запізнився я тоді майже на 20 хвилин, звичайно ж спеціально, щоб підвищити своє значення до рівня Амура. На дівчинці шкіра майже почорніла, ще б хвилин 5 і їй би довелось ампутувати усе тіло ну крім грудей звісно, їх я б забрав собі .
Її рука вже твердо була в моїй, і я уже знав чого хочу. Ми повільно бігли у центр міста, де вже доживала останні свої дні романтична ялинка. Бомжі сновигали містом у пошуках своїх других половинок які мали вигляд скляних пляшок з-під пива, депутати наминали свої дешеві цигарки і розглядали з вікон мерії своє прокляте місто, а я вів під ручку дівчину яку здавалось ніщо не завадить поцілувати. Отак ми раптово опинились під самою ялинкою . Пам*ятаю я міцно обійняв її під приводом того, що хочу її зігріти , поглянув у її очі і дико засосав , саме так можна було описати цей поцілунок, так а не інакше, в цей момент я уявляв себе конем який жує якусь кукурудзу, ні не подумайте вона цілувалась нормально, але не супер, бо я б запам*ятав а так не пам*ятаю.
Я стискав її в обіймах,мнув її сіднички і … і розчаровувався. З кожним піруетом язиків я розумів, що все я переможець і все більше нічого,ніякої романтики.
Коли ми все ж спинились я зрозумів, що переді мною не симпатична дівчина, а щось таке не зрозуміле,з цицьками 3 розміру довгим бридким волоссям і широкою усмішкою клоуна,величезними зубами і розмазаною помадою.
В цей момент я мало не наклав у штани. Хоча може й наклав зараз не пам*ятаю,бо навіть якщо і так то личинки в цей момент не відчув би .
- Ну що добився свого. – голос її тепер нагадав мені українських трансвеститів. Я мало не закричав від огиди і страху. Та все ж я зупинився.
І тут я зрозумів, що мене може врятувати від остаточної голодної смерті. Вирішив зачепитись за горбики які стреміли з води мого безмежного сорому. Вирішив ухопитись за її груди.
Пам*ятаю ми довго зустрічались,я гладив її груди, коли вона питала що я роблю відповідав що просто перевіряю – що питала вона,і на це питання я ніколи не зміг дати ніякої солідної відповіді. Не знаю про що вона і тільки думала, любила повторювати про те що знає про мене все, знає чого я хочу, який мій наступний крок, знає про мою репутацію і все таке. Мене вистачило лиш на те щоб видусити з себе скупу усмішку і далі продовжувати гладити її груди, це було для мене своєрідними кульмінаціями, в такі моменти я думав як було б класно якби отак схопити її за руку затягнути у туалет і покарати своїм мечем правосуддя за все добре і погане,за її знання і т.д і т.п.
Та до цього не дійшло в якийсь момент мені це все набридло. Я заліз у написання книжок, оповідань, віршів, взагалі іншої любові, інших почуттів на цілий місяць. Та все ж згадав, що в мене ще десь у рукаві був от такий оптимізм.
Подзвонив їй призначив зустріч, як не дивно через такий довгий час вона погодилась одразу.
Цього разу вона запізнилась. Взагалі прийшла не сама, а з якимось високим суб*єктом якого я навіть не міг роздивитись, бо він одразу ж кудись зник. Ми гуляли говорили про літературу, про те як люди просирають усе своє життя, про філософію естетику еротику і етику. Про все на світі. І з кожною її думкою я розумів, що від неї мене верне. Як це не дивно, але все ж я хотів на всі 100 в цьому переконатись.
Допікав їй різними гівняними запитаннями, намагався пропарити мізки. І в кінці кінців повільно наблизився, погладив її коліно, її дві сестри цього разу були надійно схованими,оглянув оточуючий краєвид і потягнувся до її губ. І тут уздрів її широчезну усмішку…
ID:
324646
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.03.2012 12:37:56
© дата внесення змiн: 24.03.2012 12:37:56
автор: Gill
Вкажіть причину вашої скарги
|
як все непросто... 
