Ледь-ледь знайомі ми з тобою
Та хміль весни зробив своє –
Ти пестиш ніжною рукою
Волосся стрижене моє.
Рука поволі завмирає
Від шепоту духмяних слів,
А втома очі закриває
Бажаючи солодких снів.
Добраніч, мила, місяць сяє,
Палає зоряна весна,
А соловей не замовкає
І ллється пісня чарівна.