На радощах схлипне в очах сльоза
Росою гряне на тіло
Ночей мерехтлива тепла фата
Продовжує своє діло
Інкрустований неба схил зорями
Звуки тиші крихкі
Душі нотний стан спільний з горами
Незворушний у мирній вишині
Солодкі мовчання , спілкування думками
Замість жестів обійми палкі
І дні не змінились ґатунками
Мереживом щастя тривкі
Голки вічно зелених хвойних
Змарніють на знак пошани
Усіх забутих і самотніх
Краса надасть їм свої паркани