Очерет шелестить,
і вода хлюпотить,
а жагучеє сонце пече;
і немає снаги;
і тіла навкруги;
теплий струмінь безжально тече.
Мене хилить до сну...
Всі біжать на війну.
П'єр з солдатами в хатці в полоні.
Я до нього кричу,
щоб звільнити лечу...
Він мої вже цілує долоні.
Ось цій битві кінець.
Ну а Петя вже мрець.
Не побачить він більше нікого:
ні сім'ї, ні війни,
ні Наташі й рідні,
ні свого талану молодого.
А Наталка одна,
перед нею труна;
Там безжурно вже спить наречений.
Вона плаче й не зна,
що то - "Мир і війна" -
Льва Толстого роман нескінченний!
