Душа мчала
Крізь морок ночі,
І на льоту гукала:
«Боже! Боже!»
Пронеслась над чорними
Долинами смерті,
Невпинно гукаючи:
«Боже! Боже!»
Відлуння
Від ущелин і печер
Передражнювало її:
«Боже! Боже! Боже!»
Здійнявшись у небесний простір,
Душа невпинно гукала:
«Боже! Боже!»
Знесилившись нарешті,
Божевільно прокричала:
«А!.. Бога не існує!»
Раптом блискавична рука
Мечем з небес
Спопелила її,
Безсмертну душу вбивши.
-------------------------------------
A spirit sped
Through spaces of night;
And as he sped, he called:
"God! God!"
He went through valleys
Of black death-slime,
Ever calling:
"God! God!"
Their echoes
From crevice and cavern
Mocked him:
"God! God! God!"
Fleetly into the plains of space
He went, ever calling:
"God! God!"
Eventually, then, he screamed,
Mad in denial:
"Ah, there is no God!"
A swift hand,
A sword from the sky,
Smote him,
And he was dead.
