Навколо лиш сморід, лиш бруд і багнюка
Затоптані квіти в болотах в'язких.
Тут зараз панують щури і гадюки,
Вмирають тут землі між тіл їх слизьких.
Тут в'яне трава, тут дерева всихають,
І промені сонця не граються тут.
Метелики й бджоли цей край оминають,
І, ріжучи тишу, жуки лиш гудуть.
Над землями цими туман нависає,
Вмирають в полоні істоти живі.
Тут мряка, тут дощ, тут лиш сирість буває,
Роса навіть чорна, струмки всі брудні.
Тут час не проходить, лиш тягне повільно.
Душа тут гниє, завмирає і спить.
Тут дихать не може ніхто навіть вільно
В болотах глибоких огида кипить.
Лиш бруд під ногами постійно все хлюпа
І кличе ворона сестричок своїх.
Над місцем цим вітер лиш хмари закрутить,
Й від сонця закриє, від щастя і втіх.
