Сьогодні ми живем в такий час,коли наука прогресує не по днях, не по годинах,а по секундах. І щодня в цьому божевільному світі щось змінюється:з’являється або зникає.
Але зараз я не можу зрозуміти одного, чому всі стали такі зациклені на 3D просторі?Чому нас більше нічого не цікавить?Чому ми працюємо лише в цьому форматі?А колись люди не знали що це таке 3D, проте жили вони не в третьому вимірі, а в четвертому. Так саме в четвертому, адже окрім тваринних інстинктів і рефлексів, вони знали що таке любов, що таке щирі почутті і вірність собі..
Здається це все велика дурниця,але ні. Тільки 4вимір-це всі наші думки,переживання,емоції .Ми живемо лише за допомогою четвертого вимір, тому що він являється нам як наша душа, але мало хто це помічає. Така собі дрібниця нею більше,нею менше ніхто й не поміть.
Але справжні шедеври мають у собі ще і 4 вимір, бо той хто творить віддає частину своєї душі, саме тому шедеври вічні, а банальна річ створена у 3D ніколи не перевершить 4вимір, бо так було закладено і ще задовго до нас.
