до Р.М. Рільке
Нарциси сплять, мов вишиті,
в цвинтарних ризах,
тюлюпанів крик примарний, -
а дарма... і примул цвіт, що
сплющився в валізах.
Душі холодний тополиний пух літа.
Хмар дивний сон
в крові тюльпанів жасних,
що часом перейде в
гниле, терпке вино,
і ангел кам'яний, смиренний та
прекрасний підставив вітру блик,
що освітля чоло.