В тумані щирих мрій зоріють зайві дні,
А брама Всесвіту для почуттів відкрита.
Малює щастя візерунки на вікні,
Надія поруч. Ні, її не вбити.
І хочеться життя без прорахунків,
Таке, як є, - у вічності багате.
А ще пророчих долі поцілунків,
У ритмі щоб безхмарно пульсувати.
Сторінку досвіду написано не мною,
Проте вона немов шепоче у майбутнє:
"Мистецтво ніжності й ненависті двобою
Запалює в душі багаття незабутнє".
Чому всіх таємниць не розгадати?
Куди зникає істина раптово?
Чи треба сонцю спокою бажати,
Якщо вже не зустрінемося знову?
Суцільні пошуки гармонії тривають,
Збиваються шляхи, тривогою повиті.
Але не все, на жаль, свідомо обирають,
Тому серця бувають боляче розбиті.
У темряві трапляються небачені обмани,
Хоча прекрасні ночі ваблять ненароком.
Кохання може швидко зцілювати рани
І створювати диво-казку крок за кроком.
Ще чути голос десь за небокраєм -
То крізь століття грає ехо віри.
А людство сильне зовсім не вмирає,
Любові прагне, доброти і миру.
