Зоря рожева пензликом мазнула Фіалку-ніч, і місяць, і зірки. Прозорі сльози на траву змахнула, Умила вкриті зеленню гілки. Жовтіє обрій – промені лапаті, Позолотили неба чисту синь. Танцюють хмари, ніби десь на святі, Зображують білявеньких богинь. Спекотний день розмазував палітру, Яскраві плями квітів додавав. Штрихами показав дорогу вітру І знов зорю вечірню малював.
ID: 336825 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 12.05.2012 13:17:36 © дата внесення змiн: 12.05.2012 13:17:36 автор: Любов Чернуха
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie