Я вже не хочу гнати думи марно,
Моїй насназі вже прийшов кінець,
Змертвілих дотиком фальшивих гнівів,
Пекучим болем все стискав в мені.
Не хочеться горіти в тьмі життєвих п'єс,
Не хочу бачити і знати все те, що загорілося в мені.
Я хочу безслідно зникнути колись.Далеко. Назавжди!
І вже нехай весні не буде літа,
Мені вже відчай допоміг здолать,
Всю тугу ту болючу мені так хочеться вже наздогнать.
Пригнічені думки, очей та пустота накрила холодним подихом тієй "весни",
Яка очі мені відкрила.
І вже не плачу, не тужу , та в сни являєшся ще раз-у-раз,
Я серденько своє прошу - не згадувать тебе, та серденько не знає ще ладу - не слухає мене!
