Пробач мені за все на світі,мамо,
За те,що виросла так рано,
За всі образи й недоспанії ночі,
За те,що плакали не раз
Кохані материнські очі...
Прбач мені,моя матусю,
Що прошу розуміння,порад благаю.
Хоч я для всіх здаюся сильною,
Ти добре знаєш
Чого насправді так боюся...
Пробач за те,що швидко покохала
І за любов дитячу душу я продала.
Тепер благаю в тебе каяття
Ти зрозумієш,все мені пробачиш,
Та я не розумію більше сенс свого життя...
Ти бачиш мої сльози по ночах,
Немає радості,-
А тільки біль в моїх очах.
Пробач за те,що в небо рвуся,
Я обіцяю,мамо,до тебе повернуся!
Ще не раз до тебе я прийду,
Заплачу на твоїх руках
Й до серця ніжно пригорнусь.
До тебе повернусь з промінням сонця,
Загляну в рідне батьківське віконце...
Та не побачиш ти мене,
Відчуєш тільки теплий дотик мій...
Прбач мені,матусю,
Що я не втілю більше у життя
Своїх дитячих заповітних мрій...