09.03.11 р.
Так тихо… Холодно… Сама…
Холодні пальці і холонуть губи…
Мене окутав мов чума,
Ти всю мене окутав, любий…
І знов біжу я навздогін словам.
Твоїм пустим словам… всього два слова,
Всміхнулося твоє « Я сумував…»
Всміхнулась поглядом і я… От і уся розмова.
І від твоїх обіймів знову
Стиснулось серце. Й навіки,
Оті твої пусті два слова,
Прощальний жест скували у руки…
Невже це все про мене? Невже це я?
Невже це я тобою одержима?
Хоч серце сковане, та ще душа жива моя.
Тебе залишу за її дверима!
Та ти не стукаючи увійдеш
І скажеш те своє « Я сумував…»
Навіки тишу розірвеш,
Яку сам колись подарував.
І знов вирок напишу,
Як завжди, сама для себе,
І в лист на пам’ять погляд залишу
Та фразу « Я кохаю тебе…»
А потім знову тихо… Знов сама…
Холодне серце і холодні губи,
Мене окутав мов чума,
Навік мене окутав любий…
