Не зміг мені пробачити. Ну що ж,
Нам не судилося весну удвох зустріти,
Впустила в твоє серце сніжний дощ,
А ти в моє впустив холодний вітер.
Не зміг мене забути. Крізь роки
Лише мій погляд в натовпі шукати
Все ще ховаючи в душі мої сліди
В чужих обіймах ранки зустрічати.
Не зміг мене залишити. В думках
Мій образ не розвіявся безслідно
Іще не раз з'явлюся в твоїх снах,
І не востаннє називатиму "мій рідний".
Не зміг мене утримати. Хоч й так
Залишуся найкращою для тебе,
Чому послала доля хибний знак
Нам пояснити здатне тільки небо.
Не повернути час, не зберегти,
Нам шлях судилося пройти нарізно,
Так хочеться змінити ті хрести,
Але вже пізно, вже занадто пізно.
Неперевершенно....
