Розпочинаючи тему про любов ,треба згадати стару (до певної міри добру) приказку –“Любов’ю вогонь не розпалиш “ Це говорили наші прародичі ще в стародавні часи, котрі напевне зналися в тому, так званому почутті . Більше того, вони всіляко підкреслювали що любов лише руйнує хороші наміри і навідь стає тим поштовхом до різних воєн. Пригаймо хоча б Троянську війну через нібито любов Паріса до Елени. Деколи старі люди жартома кажуть: “любов прихоть і відходить а їсти хочеться завжди” Звичайно, мова йде не про саму їжу але про багато різних речей матеріального характеру. Такими висловлюваннями люди натякали що вона ,на відміну від самообманства романтиків що любов є вічна і не знищима, зовсім не така аж вічна. Любов є настільки матеріальним почуттям поряд з почуттям холоду,голоду, гніву та ін.. Вона не має нічого спільногоз моральними почуттями(котрих доречні не існує) Якщо характеризувати любов то вона супроводжується кількома(або багатьма) критеріями, а саме:
-Станом ейфорії ;
-Піднесення настрою;
-Різка зміна тонів;
-Повне ігнорування навколишнього середовища.
у повному значенні того слова. Однак часткове потьмарення розуму тут присутнє.(це пояснює вчинки які роблять люди ) В такому стані людина не може об’єктивно думати. Це призводить до того,що індивідум стає повністю суб’єктивним у своїм мисленні та висловлюваннях.
В стані закоханості людина не може тверезо мислити і висловлюватись а отже і не може бути дієздатною. Почуття котре заволодіває нею робить людину не свобідною у своєму виборі. Така людина вже не може користуватися своїм розумом у повному обсязі. До певної міри це нагадує стан якоїсь душевної хвороби. Хоча не можна так сказати. Звичайно що об’єктивність у такої людини є відсутня.
Будь-яка форма любові є лише відчуттями котрі руйнують незалежність людини від об’єкта.