|
Сніг покриває домівки,
Сніг не укриє їх сльози,
З ними розмовляє лиш вітер,
І не зігріють морози.
Іхню печаль не розтопиш,
Так як лід осінній,
Лиш тихий вітер розносить,
Мрії, думки і надії.
Іхні думки не полонить,
Більш лиш щастя хвилина,
Час навіки їх ворог,
Час, той, що тихо плине,
Іхній біль не ущухне,
Тихо, як дощ улітку,
Більше з ними не буде,
Посмішок, купа лиш смутку.
Вони не відпустять ті болі,
Сльозами не змиють печаль,
Навіки не зникне той морок,
Що лиш тримає той жаль.
І їх жалоба не згасне,
Навіки живе в їх серцях,
Все, що колись лиш прекрасне,
Зараз навіки лиш страх.
Вони лиш лишились навіки,
В світі цьому, а він,
Його розносить по світу вітер,
Не мая на це причин.
ID:
340290
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.05.2012 23:46:53
© дата внесення змiн: 05.06.2012 12:56:10
автор: Біллі Джин
Вкажіть причину вашої скарги
|
