Цікаво, а ти помічав
як жарко, коли прохолодно.
Коли помирає печаль
і ти обійняв. Що завгодно
віддала би я за ту мить
Коли ми залишимось двоє.
і час не біжить, а летить -
самі ми для себе герої.
Бо в кожного свої жуки
сидять в голові. І десь нижче
і знову поб"ємо пляшки,
і трішки присунемось ближче.
Теплом до тепла, бо пече.
Коли не побачимось довго.
І твоє гаряче плече,
і моя тонесенька кофта
зігрій поцілунком ще раз.
я знаю, це все не навічно,
бо нас порозділює час,
і мрій нелегальних наплічник.
Ти мабуть і не помічав,
що правда насправді - це слизько.
і ми не самі. Це печаль.
Не разом. Проте дуже близько.
