Усі почуття – як наклеп,
Шукання злотої средини,
Коли ти іще не поет,
Але вже не просто людина.
Цей натовп – комахи, а то
Чи варто під нього коритись.
Чи краще на гірськім плато,
Немов талим снігом, розлитись.
Кульбабка скидає берет
Такої щасливої днини,
Коли ти хоч менш, ніж поет,
Але уже більш, ніж людина.