додому вернулась
з такого страшного і темного бору!
три роки шукала
загублену стежку до рідного двору…
блукала
у чужому бору:
боялася – на чужині вмру.
як передати
у серці зотлілому свято?!
…ніби воскресли,
у тілах і в любові,
ріднесенькі мама і тато!
і наша кохана
старенька,
під житньою стріхою,
хата…
мама
сіяла жито у нас на горо́ді,
снопи в`язала…
мені
співала пісні́,
а тато
власнору́ч
вшива́в нашу хату:
до́мцю моя! домови́нко…
біла моя пелюстинко!
цілує одвірки й пороги
твоя необачна доця –
розка́яни-ця!
у зловісних ворожих борах
безталанна
блукалиця…
трави мої! квітки!
полини́ і люби́стки –
як же я вас люблю!
хоч до вас
голову прихилю –
смачно і вічно
посплю…
…вишні мої, вишні!
заколисані зради колишні
…запахущі мої чебреці!
цілющі і безборонні,
кращу долю
віщуєте по руці,
і, як мама,
тихенько цілуєте в скроні…
07.06.2012
Дуже мене зворушив цей вірш... Ви побували в рідних краях?Така туга,покаяння щире,радість і журба вкупі...Прекрасний Ваш світ і батьки Ваші,і хатинка рідна з квітами на подвір'ї... І любов Ваша прекрасна і свята. Схиляю голову перед Вашою витонченою душею.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ні, любий Одуванчику, я не їздила в Цимбалівку... я до СЕБЕ додому вернулася в якийсь момент... з темного бору... (нема тут ворога, щоб у запозиченні звинуватити: бору-двору, як в пісні... тільки зараз помітила...) цей вірш писався "на ходу" -- я йшла і він сипався на мене, як пелюстки дрібні прозріння гіркого мого... це -- спроба психіки справитися з дистресом шляхом втечі з реальної ситуації в колишній затишок і захищеність... в дитинство -- де іще не було досвіду зрад...
дякую Вам за відгук... яка б там була причина, а вірш вийшов гарний... за прекрасну ілюстрацію -- окрема щира подяка...
Мабуть таки, якісь невидимі ниточки пов"язують з батьківським подвір"ям, що так хочеться повернутися туди.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...або вперед... з батьківським подвір"ям, з дитинством пов"язано все, за що в житті тримаєшся, щоб не схибнутися... там правда, там любов... дякую Вам за візит і відгук... приємно погомоніти з Вами...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...тут як злива після засухи -- хоч її спрагло чекали, але обрушившись потоком, вона поламала і понищила, замість щоб напоїти... дякую Вам за візит і коментар...