ніхто не кращий
і не згірший серед нас:
всім однако́во світить Сонце,
дощі
на всіх, без винятків, ідуть…
хіба – закохані! –
Єдині! і найкращі в світі –
одне для одного…
і жодних дорівнянь
цим двом не треба –
чи хто дорівнює до чого
Сонце й Небо?..
питання
у особистім вподоба́нні.
а в коханні –
шкідливі
й недоречні дорівняння…
із попередніми зразками
дорівнюючи того, кого любиш, –
ти, власними руками і думками,
понищуєш усе
живе!
що сієш –
сам же необачно й губиш!
не розумієш?
дорівнювати чашку з молоком
до схожої, з якої вчора пив вино, –
це все одно…
як тільки ти
прикинув пильним оком,
що спільного
у цій сосні,
що виросла високо
й одиноко,
з тією,
що росла колись
за рогом твого дому:
в чомусь – така,
а в чомусь – не така…
а втім – сосна, воно і є сосна…
тобі про неї – все давно відомо…
знай!
ти уподібнився до трунаря
у фаховій його любові!
трунар,
побачивши людину –
в умі,
одразу ж прикида,
скільки піде
на її зріст і обсяг – дощок соснових…
а,
опинившись у сосновому бору,
береться рахувати –
це скільки ж трун
і для скількох мерців
з цих сосен
можна б назбивати
…або до гробаря,
що розбиває
у власному горо́ді
землю під грядки́:
два з половиною на півтора – це під капусту…
два з половиною на півтора – під огірки
і обрізає по периметру лопатою,
наче збирається
і в глиб
«на півтора»
копати…
15.06.2012
(*вважаю за потрібне наголосити -- ці "речі" нікого конкретно не стосуються... якщо тут є о`брази, то вони -- збірні... і не обов"язково з власного досвіду... з шануванням -- В.С.)
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не знаю, чи принесло б комусь щастя, якби того "когось" постійно дорівнювали до "першої дружини" чи "сьомої коханки"... і приписували чужі звички і розуміння, мотивації вчинків... ігноруючи, не сприймаючи, заперечуючи окреме... індивідуальне...
Звичайно,в ідеалі все так і повинно бути:кожна людина-унікальний індивідум,окремий і неповторний.Проте,на практиці завжди порівнюємо,співставляємо,визначаємо хто кращий...Така вже звичка погана у людей-щось розмежовувати,встановлювати умовний поділ.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як тільки виникло бажання співставити і з"ясувати "хто кращий" -- все... пОра, через яку отака думка просочується у свідомість, стане тріщиною -- розломом... але то так... умоглядна тема... нікого конкретно не стосується... окрім як мене, бо я її "зробила"...
дякую, Наталю, звичайно ж люди -- не янголи... люди -- досконаліші янголів... так мені колись сказала одна дуже строга монашка... і пояснила..
Так то воно так... Але...
Завжди є те злощасне "але"...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якщо хтось шукає в комусь когось іншого, а не того, хто перед ним -- це вже нещирість... неправда і зрада... і все висунеться свого часу, як шило з мішка... або любиш того, хто перед тобою, цікавишся ним, пізнаєш його, а через це пізнання -- пізнаєш і себе і Бога, або, накладаючи образ минулий на нинішню "форму" -- брешеш обом цим... і собі... так воно є... "але" -- немає... тобто, варіантів, компромісів -- то все од лукавого... але це тільки моя позиція... мій висновок...
істина -- понад усіма нами...
але для мене моя правда -- "приватна істина"... як і для кожного -- його власна правда...
шаную Вас і тримаю за край "мантільї" (сподіваюся, це щось на зразок накидки-плаща... хотілось би, щоб так було)... міцно...