Ми розминулися очима,
Й тіла так ніжно доторкнулись,
Там за тісний був коридор,
Для почуттів що колихнулись.
Я кудись йшов, й не розумів,
І в думках ніщо не в'язалось,
Бо твій образ я бачив як день,
В який серце моє закохалось.
Я розігнав усі залицяння,
І сказав, що тепер ти моя,
І коханням тебе оповию,
Бо в нас буде щаслива сім'я.
Я показав тобі друге життя,
Багате, щире і в коханні,
Де день і ніч ми прожили,
На одному з тобою диханні.
Та ти все це не оцінила,
Я був лиш сходинкою в світ,
В якому ти порозважалась,
На прикінці тих юних літ.
Я не жалкую і пробачив,
Хоч серця біль і не задути,
Та ночі, пристрасть й те життя,
Нам вже ніколи не забути...
Ти полонила моє серце,
Я як "баба" хотів під вінець,
Та в пориві я забув про життя,
Де кохання піймало кінець...
Бачу силу кохання!!! 
