Я не прошу відписувать вірші,
Черкни сухих стрічок своєї прози,
Лиш не пиши: «…ось так було завжди»,
Збреши мені: «Без тебе я не в змозі…»
Я не чекаю твоїх відкритих слів,
Нехай і далі буде все омана,
Вже вмилися словами твоїх днів
Моя любов, відчуження й пошана.
Я не питаю, скільки їх було,
Таких як я скалічених красою,
І хоч ти сієш поміж нами сіре зло,
Ми все одно зістанемось з душою.
Я не прошу тебе…й твоїх чуттів,
Нехай вони залишаться при тобі,
Широкий світ для марнування днів,
Короткий час для руйнування волі.́́́́́
