Повернулася.
Ти знову повернулась,
неначе так
нікуди і не йшла.
Неначе й не було
цих всіх років,
так, наче вчора
був той день,
якого вже нема.
Та в пам'яті,
залишиться назавжди.
В моїй,
і більш нікого,
адже про нього,
знали тільки
ми удвох,
ти ти забула,
тобі вже не до того.
У кожного із нас
своє життя.
Свої стежки,
і різні теж дороги.
Ти бачиш світ
в яскравих кольорах,
мені ж залишились
одні негожі.
Та вже що є.
Уже й на те -
спасибі.
Бо кожному дано -
що заслужив.
Хай буде так,
не як хотів,
а так,
як інший попросив.
Йому (мабуть),
потрібно цього більше.
То ж хай буде,
я промовчу.
І тільки сподіватимусь
на інше.
Та на що саме -
нікому не скажу.
І ти уже
ніколи не почуєш,
моїх бажань,
й душі плачу.
Якщо вона
ще є десь, звісно.
За здійснення всіх мрій
з собою сам я п'ю.
