Хтось виколов очі. Безжалісно виколов очі…
Не можна без болю дивитись на скривлений лик.
Сусіди пригадують: нині їх всіх серед ночі
Збудив переляканий, жалісний зойк, чи то крик.
Ще зовсім недавно дбайливі натруджені руки
Її чепурили, вмивали як рідну доньку,
А влітку в дворі по траві тут гасали онуки
І грівся на сонечку кіт на дубовім пеньку.
Пів року самотня, пів року уже сиротина,
Але й по сьогодні в очах зберігалася мить:
В кутку під іконою чорна стоїть домовина,
А в ній її матір, її господиня лежить.
Хтось виколов очі. Безжалісно виколов очі.
На друзки розбивши останню і пам’ятну мить.
І нині лиш вітер у пустці гуде серед ночі
І рана від того в хатини ще більше болить.
