Знов до четвертої ранку пишу вірші,
Що більше наближені до маячні
Аніж до високого мистецтва.
І осінь прощається в моїм вікні
Махає рукою листя, що летить
Додолу. І торкаючись землі
Воно тихо так дзвенить.
І навіть дощ нахаба, що у вікно
так нагло гуркотить
цей ніжний дзвоник не заглушить
А осінь все прощається зі мною
Й ще так далеко до зими
А завтра буде близько
Й мороз холодною рукою
Намалює на вікні
Осіннє листя
А я все так само в напівсні
Писатиму вірші
Що більш наближені до маячні
Ніж до високого мистецтва
