Я приходжу сюди, щоби просто, як завше, мовчати,
Щоб дивитись в минуле, забуті стежки перейти...
Мої скроні зсивіли, мого серця тривожні стоккати
Знову кличуть до тебе, в твої відболілі світи...
***
Десь, десь, десь сонце в зеніті
Ще торує незвіданий шлях,
Десь, десь, десь бабине літо
Ще гріє...
І надія в зелених, як море, очах...
Десь- десь- десь... наше колишнє
Теплим сумом на серце лягло....
Ми його там залишим
Навічно
Білим шумом забутих тривог...
Десь...десь...десь трави в покосах
Пахнуть пряним липневим теплом...
А у нас бабина осінь
Вже вкрила
Наші душі багряним крилом...
