Стільки людей чудових довкола,
від усміщок, лиць, аж в очах розбігається,
Юра, НАзар, Стьопа, МИкола,
ну чому у мене завжди так получається?!
Паморочиться в голові, пальці затерпають,
по тілу бігають мурашки,
ну можна промовчати, якщо нічого не питають,
Так ні ж: А мене звуть НАташка...
Знову буря емоцій, ніби доза героїну,
розтянулась усмішка, зашкалюють ендорфіни,
він ще один герой твоєї комедії, ти - його героїня
ну чому ти не розумієш, що він тобі не потрібен?
