А я ховаюсь, щоб писати,
Як і Тарас, щоб малювати.
Різниця - та мені марати,
Йому - століття надихати.
Не всім щастить вічне творить,
Не всіх Господь благословляє.
Лиш одиницям вічно жить,
А більшість з нас лише... марає.
Але нехай це й буде так,
Проте в душі й цьому радію,
Бо ж люблю слово, як Тарас,
Хоч передать, як він, не вмію...
А вчитель мій таки Тарас
І творчість я його вивчала
Не за столом, йдучи не раз
Зі школи долом, степом я... читала!
І"Катерину", і "Сліпу"
Та гірко плакала в степу
Над тою долею важкою,
Та над "Совою" молодою...
Навкруг лиш степ
Та жайвір в небі...
Обіч дороги стиглий хліб,
Рум"янків сніг та маків червінь...
А я і плачу і сміюсь
Читаючи його безсмертнеє
Творіння, відставши від своїх подруг,
Читала дзвінко і натхненно...
Було сміялись наді мною,
Що я, бач, не така як всі!
Що все дорогою читаю
Слова Шевченка чарівні...
-Скажи, навіщо тобі вірші?
-Ти краще з нами гомони.
-Від віршів буде тільки гірше,
-Давай співатимем пісні!
Так я й співала, як уміла
Й гуляти бігала у ліс...
Там вірші з "Кобзаря" учила,
Як "Отче наш", - так, для утіх.
На пам"ять у компаніях читала
"Причинну" і "Сову", "Сліпу", і "Гонту в Умані"
Та, як поляку сльози мала
Від слухачів та дивувались всі,
Що так багато віршів знала...
Ось так Тараса я любила і люблю
Дітей, внучат цьому навчала
Та не боролось, як він, а... ждала
Отого Раю на землі і діточок
На це благословляла...
О-о-о, Раю, де ти?...
ID:
358484
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 19.08.2012 14:17:03
© дата внесення змiн: 19.08.2012 14:17:03
автор: Недзельська
Вкажіть причину вашої скарги
|
