Раз я швендяв недалік
Від кумової хати,
Та й зайшов. Сиділи довго,
Почало смеркати.
Умикає кум торшера,
В чарочках сивуха…
Раптом: блись! − і гасне світло,
Хоч неси до вуха.
− Сто чортиськів! − я до кума. −
Не знайти ж тулини!
Кум зітхає: − Нам терпіти
Півтори хвилини!
Точно: півтори хвилини й −
Луп − аж зайчик в очі.
− Поясни, − благаю кума, −
Що за потороча?
А воно все блима й блима,
Вже й дивитись важко.
− Метикуєш, − кум печально, −
Скоїлась промашка:
Щоби гривню зекономить
Хоч якусь, по змозі,
Я тихенько підключився
До дротів на розі,
Там, надворі. Але к бісу
Вся здиміла фора −
З’ясувалось: під’єднався
Я до світлофора!
* * *