Ти Сонце моє, ти Доля моя, яку я кохатиму вічно
Для тебе лиш сходить ранкова зоря і квіти буятимуть ніжно!
У кожну хвилинку свойого життя душа моя лине до тебе,
До тебе, красуне, небесна моя! До мене спустилась ти з неба!
Ти мила дівчина – кохаю тебе, так палко як може людина,
Не жив я без тебе, а так – існував, ти найчарівніша перлина.
Яку я шукав і нарешті знайшов, не віриться, що так буває
Іскряться надією очі твої, а серце – Любов’ю палає.
Любов’ю до мене – я зараз згорю, але воскресатиму вічно
Допоки у серці палає вогонь й душа озивається ніжно.
Гукає до себе, клекоче, манить не хочу я протистояти,
Коли в середині шалено кипить і хочеться знову літати…
Летіти до тебе, летіти удвох, горіти, творити, любити
В обіймах стискати тебе чарівну і славу Богам говорити!
За те, що вдалося зустрітися нам і за найніжніше кохання
Яке поєднало з тобою удвох, надію дає й сподівання.
Да, напевно, коли дівчина читала ці строки , присвячені їй, задихалась від щастя, биття серця заглушало все навкруги.Диже гарно, і так легко описане прекрасне відчуття коханна
Кумартун відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
