БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це носити патли, бо так усі ці недоумки не бачитимуть, про що ти думаєш.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це зраджувати коханій дівчині з літературою.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це писати поезію. Або прозу. Або ж і те, й інше. Проза — це коли ти і всі. Поезія — коли ти наодинці з собою.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це матюкатися від того, що тебе не розуміють.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це ночувати в парку на лавці разом з ангелами і бомжами, бо саме там ховається твоя муза.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це завоювати всі медалі, щоб потім просрати їх заради ковтка свободи.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це літати без крил, аби згодом упасти і дико тішитися, що болить.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це ритися в каналізаційному гімні, з надією знайти там щось надвисоке.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це писати, м’яко кажучи, про людей, залишаючись при цьому мізантропом.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це говорити так, як думаєш, а не як того вимагає етикет.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це ставити високі хрести на купах лайна, щоб хоч якийсь дебіл тебе колись згадав.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це як сцяти проти вітру — все може повернутися проти тебе.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це тонути самому на гігантському «Титаніку».
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це як трахати всіх підряд без презерватива: наслідки можуть бути найнепередбачуванішими.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це переходити дорогу на червоне світло.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це коли в тебе починаються приступи нудоти від власних думок.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — триматись голими руками за електричний дріт, прекрасно знаючи, що він під напругою.
БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ — це аплодувати тому, що подобається, а не тому, що так роблять усі.
Правда, круто бути письменником?