Ніхто не любить водіїв маршруток,
Юрба в салоні злиться, гомонить,
Лютує чи впадає в тихий смуток,
Коли пів-міста на шляхах стоїть.
І все-таки потрібно бути в силі,
Терпіти і тягнути це ярмо,
Бо треба, аби всім дійти до цілі,
Кому-небудь сідати за кермо.
У водія для страху є причини.
І що йому до зайвих нарікань,
Коли усі дороги України –
Минулої доби Тмутаракань.
Аби ж усі залишилися цілі,
І вчасно було тиснуте гальмо!
Усім потрібно рухатись до цілі.
То хто ж наступний сяде за кермо?
