Розлите потоком золото ллється на людей,
які лежать бронзовими статуями на піску.
Нічого подібного людина не скаже,
не стріне в уяві бо бачить лиш контур
повалених статуй, де сонце пече,
де мертві дерева не кидають тіні,
цвіркун не втішає, на камінь сухий і вода не тече.
Там лише тінь від червоної скелі -
стань у ту тінь від червоної скелі,
і я покажу тобі дещо інакше.
Дещо, на тінь твою зовсім не схоже,
тінь, яка вранці іде на припоні,
а ввечері зводиться перед тобою -
я покажу тобі страх у жмені землі.
І вітер приганяє зі Сходу стадо,
поганяючи свистом в міжгіллі,
і крутить стадо золотим циркулем посеред неба,
творячи громову корону
і будячи бронзові статуї на піску.
Тоді приходить грім, вбирається в корону,
прокашлюється блискавицями, готує промову.
І грім сказав:
РАЗ!
Золото мішається золотом
і вода закипає від води.
Тоді маріонетки гуртом танцюють,
мертві статуї,
керовані шворками дощу,
а верба, здійнявши руки,
починає диригувати оркестром,
а фалди її розвіваються.
ДВА!
Змовкає життя і переполохано кидаються статуї,
обриваючи шворки - маріонетки,
а алхімія прощається і крокує додому,
а золото народжує свинець,
і тільки верба продовжує диригувати оркестром -
фалди її розвіваються.
ТРИ!
І золото дужче органить по золоту,
і в болях народжує свинець,
і свинець новонароджений пирскає
ілюзорними кулями,
прострілюючи бронзові голови,
а в диригента від старанності
ламаються руки, і, падаючи,
виклацують на камінню останні ноти симфонії -
і лише фалди продовжують розвіватися.
ID:
366202
Рубрика: Поезія, Верлібр
дата надходження: 24.09.2012 00:07:07
© дата внесення змiн: 24.09.2012 00:07:07
автор: Українець Остап
Вкажіть причину вашої скарги
|
