Моя душа спокою хотіла:
Піднялась з колін,
Нагору полетіла.
Забула тебе і оту любов,
Що не дає жити, а лише п'є кров.
Я ж зірвався з краю прірви,
Очі дивляться униз,
І бачу вогку землю,
Що колись зубами гриз.
Колись на ній топтав траву,
Бігав, жив і веселився,
Тепер ж на неї упаду,
Поки лечу - ще не розбився.
Збулася мрія моїх снів:
Зробив крок і я в польоті,
Це ж останній з моїх днів,
Всього лиш мить - душа в болоті.
І ось удар.
Раптова біль.
Останніх днів узята ціль.
Повернути б час назад,
Не піти б дорогою такою,
Але вже пізно, надто пізно,
І не знать тобі покою.
Бо духом покинув ти цей світ,
Витер коліна і піднявся,
І опустивши в воду пліт
Уже відплив і не спинявся.
3.07.11
