Якщо йти пішки проти сонця,
коли ця золотава зараза саме над обрієм,
то можна побачити святих грішників,
над якими світяться тимчасові німби.
На підборідді у таких святош
часто підсихає джем з круасанів,
який, за таку банальність
маємо честь називати
повидлом з рогаликів.
Ми через це станемо рагулями
для невеличкого кола святих,
але хоча б не будемо виродками,
бо наше повидло не мутуватиме,
а завжди буде просто повидлом.
І якщо такі святоші кричать,
що їхній під’їзд кращий за ваш,
то це лише через те,
що у ньому ще не встигли облаштуватися
рагулі з повидлом на бородах.
Тому, якщо у вас на бороді
росте всього лише повидло,
то чуйте за собою повне право
піти за дяпаном,
який мастить мармизу джемом
і зрівняти рахунок під’їздів.
Такі речі тримають наш світ в рівновазі.
Якщо сидіти під акацією біля під’їзду,
коли надворі паде дощ,
можна стати сте*возною бабулькою,
якій навіть під акацією дутиме з вікна.
Але я б не радив ставати бабулькою,
бо їх ніхто не любить,
а всі люблять холодок з вікна.
І якщо ти не знаєш,
як правильно ставати холодком з вікна
(кажуть, потрібна майстерність),
то, можливо, саме ти поповниш
ряди сте*возних бабульок,
які час від часу шукають цінний лут
у залізних скринях,
а тоді сідають під дощем під акаціями -
де-інде їм дує з вікна.
А я буду для тебе черговим наркоманом,
бо так на світі повелося,
що кожна бабулька
має свого улюбленого наркомана.
І коли вони, як плюс і мінус
зустрічаються дощового дня під акацією -
це тримає наш світ в рівновазі.
Якщо довго задротити інтернети,
можна стати школотою -
це найгірший фінал.
Можна стати піратом,
як Сільвер, лише усі ноги на місці,
Вилізти на щоглу трекера
і забирати останній шмат хліба
в компанії Blizzard.
Можна дивитися «Ну, постривай»
і відразу вмикати порно,
якщо мама зайде до кімнати.
Якщо ти станеш школотою,
то обов’язково знайдеться бабулька,
що виростить з тебе наркомана,
бо їхати влітку з закритим вікном -
от як після цього не накуритися?
Але якщо ти школота – не бійся,
наркотики тобі не страшні.
По тебе, мабуть, прийде Артас
і забере твою душу з собою,
бо ти крав бліззардівський софт.
Вибач, чувак, c`est la vie.
ID:
366574
Рубрика: Поезія, Білий вірш
дата надходження: 25.09.2012 16:53:47
© дата внесення змiн: 25.09.2012 16:53:47
автор: Українець Остап
Вкажіть причину вашої скарги
|
