Навіщо говориш про кохання?
Якщо сама ти забрала його.
Для чого ці зухвалі зітхання?
Ніби для мене це все одно.
Невже вважаєш, що я на повідку,
І нашийник краде в мене подих?
Ти думаєш, що тебе я попрікну?
Я просто прошу, дай мені спокій.
Гармонію, що я знайшов в собі,
Тобі простим зусиллям не зламати.
Мав дурість шукати щастя в тобі,
Тій, що навіть не могла себе здолати.
Нащо питаєш, чи досі я вірю?
Якщо про вчинки свої ти брехала.
Не вийде зруйнувати мою мрію,
Бо тебе у ній вже немає.
