Холодні почастішали дощі,
Птахи в краї тепліші відлетіли,
Ми так давно з тобою при свічі
Під тиху музику, кохана, не сиділи.
Вода аж погустішала в ріці,
З дерев листочки вже пообпадали.
Ми так давно бокал з вином в руці
За нас і за кохання піднімали.
Я так давно читав тобі вірші,
І моїх губ твої не цілували.
Ми так давно, танцюючи вночі
Один одного вже не роздягали.
Сьогодні знову запалю свічу,
Наллю вина, полоскочу вусами,
Тебе до танцю, мила, запрошу
І закохаю в себе до безтями.
Постукає світанок у вікно,
Згасне свіча і музика дограє.
Хоч все це з нами так було давно,
Я за цю ніч минуле наверстаю.
І хоч це знову тільки мої мрії,
Та в серці не погасла ще любов.
Я не втрачаю віри і надії,
Що ми зустрінемось з тобою,мила, знов.
Оптимістично!
такий хороший вірш...
