Людиною наречено у світі.
Та чи лишається Людське в душі,
Коли занадто вільно сонце світить,
Коли безрадно цебенять дощі?
Написано: століттями - од віку!
Не сперечатись велено святим.
Та в домислах до час немає ліку,
В гіпотезах, що липнуть, яко дим...
І певно прав отой, що має думку,
Що тисне кулаки і мітить ціль:
Несе людина в собі вічну муку,
Непослух одчайнушний, стен і біль!
І якби не кричалось, не говілось,
І скільки не розсипалось би слів:
Душа - свята, та тільки тлінне тіло
Щораз волає - манни і гріхів!
Ім’я величне! На́звисько - корона
На персті Господа в урочищі творінь.
Та ба, сумнівно штрикає мамона:
Людина ти, чи лиш Людини тінь?
(21.10.12)
Несе людина в собі сущу муку,
Непослух одчайнушний, вічний біль!- Мабуть це найвеличніше і найскладніше творіння Господа на Землі.Якби не одвічні протиріччя між душею і тілом,не боротьба між духовним і фізичним-це була б найдосконаліша істота на цій планеті.
Класний - потужний своїм змістом вірш!!! Дуже сподобалось і, особливо, запитання в кінці)
