Поміж листків осіннього діалізу
Ще доживає палкість простоти.
Не для писемного аналізу,
Не для розмоклої біди.
Вона існує, тобто «розвивається»,
І передвісником плекає типажі.
Зима настане – вірність поламається,
Як поламаються дурні вірші…
Не для осені, не для зими,
Не для спокою, тим паче
Для вини.
Простота лишає за бортом
Усіх.
А інакше – хто б так зміг?
Для когось це тільки сміх:
Лікарняний для пропащих
Вихідних…
Поміж листків осіннього діалізу
Душа існує, тобто розвивається…
