Я довго думала над цим питанням,
Щоночі тих думок не полишала.
Дійшовши висновку зробити вам зізнання,
Я цей нескромний віршик написала.
Тепер і ви подумайте лиш трохи,
Таку цікаву тему пропоную.
З уважністю вчитайтеся в ці строфи,
Я поки ними тихо поміркую.
Доводилось в житті мені стрічати
Володарів лялькового театру.
І поміж них там прийнято вважати,
Що лиш вони керують нашим «завтра».
Не тільки то можна гіпнозом зробить,
Просто знайти людину слабку духом.
Вона, не зрозумівши ні на мить,
Одразу піде за рукою рухом.
Яке ж ви право мали так безбожно
Віднестися до часточки людського?
Не думайте, що стало їм порожньо,
Ви в сОбі спочатку вбиваєте свОго.
Всі люди поряд рівні, пам*ятайте!
У кожного є свої думки й почуття.
Одну лиш ціль потрібно відгадати,
З якою ти сміливо йдеш у майбуття.
Не має право жоден з нас, повірте,
Людину іншу смикати за нитки.
Для кожного у світі є повітря,
У всіх із нас тут зацвітає квітка.
