Я б написала щось цікавіше, але натхнення вистачає лиш на таке. А звідки береться натхнення? Із думок? Чи може з душі? Чи виникає з подихом серця? Буває так, що інколи не розумієш про що ти саме хочеш написати. І от зараз… Напевно, я спробую для себе дещо нове і дуже цікаве. Казка – про почуття, що так бережливо охороняє душа у скрині мого серця. Адже у кожної людини є щось таке, де вона може тримати всю доброту, ніжність, любов… І буває так, що уже не вистачає місця тримати це все в собі і тому, цим хочеться ділитись із кимось. Але виникає проблема – майже нікому воно не потрібно. Навіщо комусь ваша любов, якщо їй вистачає своєї? Іноді люди кидаються у відчай від безвиході, але не у моєму випадку.
Почалось усе не так давно. Маленька людинка, про яку ніхто не знав і ніколи не бачив - з’явилася. А з’являлась вона не так часто, лише тоді, коли коробочка з рожевими кульками переповнювалась і кульки уже не вміщались у середину. Тоді людинка ходила по світові і роздавала усі кульки людям, щоб коробочка наповнювалась знову. Так було завжди, але у цей раз все змінилось. Уже більше місяця ходила людинка по світу та ніхто не хотів брати цих кульок. Усім було байдуже. І от одного разу подумала людинка, чому ж так виходить? Чому люди стали такі черстві? Невже людям не потрібна любов? Довго стояла і думала людинка, аж доки не почула за своєю спиною чиїсь кроки. Вона обернулась і побачила такого ж змученого чоловічка, що вже знесилений тягнув за собою важку коробочку з кульками.
- Ти теж не можеш віддати людям гарні почуття? – запитала людинка.
- Ні, я навмисне йшов сюди… Бачиш цю прірву? Це те, куди я та усі інші скидаємо кульки… - відповів змучений чоловічок.
- Але чому? Чому ви не віддаєте їх людям?
- Тому що для них почуття уже не є важливим… Гроші, слава – ось, що є цінним у їхньому житті.
Людинка була шокована,а чоловічок тим часом перевернув коробочку і усі кульки висипались вниз в темну глибочінь… Чоловічок глянув на людинку і запитав:
- Ти висипаєш чи як?-, а людинка стояла і не знала що робити. Вона не хотіла ось так просто нищити найпрекрасніше, що тільки є на землі.
Нажаль, я не знаю, що було далі… Я не знаю чи залишила вона кульки чи ні, але я знаю, що у моєму житті знайдеться людина, яка з радістю прийме усю коробочку і буде вдячною.
Розум і краса в одній людині... Небезпечне поєднання, особливо у наш час. Час деградації, самознищення і розумового занепаду більшої частини молоді... Використовуй свої можливості... А твоя проза чудова,справді...
Вероніка Стрельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
