Давай вип’єм образи з абсентом,
Не вагайся, сідай,
Ти вже всерівно не станеш доцентом.
Давай, роздягайся, сором знімай.
Давай вип’єм усе це до дна
І будем живитись коханям.
Я дуже боюся зостатись одна,
Не йди! Я вже набридла із цим проханням?
Може ти хочеш ревнощів із алкогольним мохіто?
Твоє життя тепер у моєму портфелі,
Я люблю осінь, а ти знову приніс мені літо.
Ці відносини наче були уже у борделі
Ні, я не шл**ндра і місце це теж не моє,
А ти якщо хочеш можеш піти
І на душу мою не дивись, не твоє.
Ти ж сильний, сподіваюсь зможеш без мене дійти.
