Мой кот почувствовал весну-
Распевки ежедневно у Тимохи.
Теперь уж всем нам не до сна
он всё поёт, а нам-то шутки плохи.
Но хуже всех наверно - мне.
Он так ко мне привязан,
то спит, мурлыча на спине,
то руку мне оближет нежно.
А мышку со двора коль принесёт,
то спрячет под подушку.
В глаза лукаво смотрит всё
и ушки-на-макушке.
Потом исчезнет-дня на три...
Нашёл-таки подружку!
Но вот повеяли ветра -
Вновь мышку под подушку.
И, снова пулей к воротам,
или, как паровоз, под паром.
Почувствовал весну мой кот,
Наверно ждём недаром...
автор: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396988
Мій кіт уже відчув весну-
У нас щодня розспівки.
Тепер усім нам не до сну,
Усім неперели'вки.
Ну, а найгірше-то мені,
Бо він мене "кохає"-
То спить у мене на спині,
То язиком вмиває.
То мишку з двору принесе,
Сховає під подушку;
І в очі дивиться усе,
Грайливо склавши вушка...
А потім зникне, днів на три-
Знайшов-таки подружку...
Та ось повіяли вітри-
Знов мишку під подушку.
І знов несеться до воріт,
Як паротяг під паром...
Уже відчув весну мій кіт-
Тож прийде незабаром!
спасибо, Натали.. 
Отличный перевод! 
