(oduvan4ikу)
кульбабкові
серпаночки крізні́ –
над травами
буйно-зеленими
у травні…
легкі́,
леткі́,
повітряно-пухнасті ку́льки…
наче зірки,
вибагливо розшиті,
розсипані недбалою рукою
на темно-синьому,
з відливом,
оксамиті –
нічного неба тлі…
кульбабки білі…
як перший сніг
в густо-смарагдовій озимині́ –
в моїм
доглянутім
озимім житі…
…покинувши,
з благословення Бога,
свої
намо́лені чертоги
(ненадо́вго),
небесні па́житі
і справи –
спускаються до нас
на променях
щотравня –
апостоли, пророки і святі,
в духовній чистоті
і славі:
погубляться,
як діти, у пахучих травах,
наївно-нелукавих…
…кохані божі діти –
на мить їдну
відлучаться
од молитов за нас,
на Землю спустяться –
спочити
і розбредуться,
заблукавшись ніби,
порозкида́ють
безтурботно по траві
ознаки святості -
кульбабкові
прозоро-невагомі
ореоли-німби…
07.12.2012
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, люба пані Аллочко... сльози... розчулили Вас мої босоногі "пророки і святі"..., що на мить їдну дозволяють собі відпочити - у травах поблукати, відчути весну земну "долонями" ніг...
Як ніжно! І весняно, і зимово водночас... бо сніг, коли він падає вальсуючи, нагадує кульбабки парашути і саме таким уявляла сніг, як це недивно вчора і сьогодні.
А тут Ваш світлий вірш
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як гарно Ви підмітили, люба пані Окрилена... - "...Як ніжно! І весняно, і зимово водночас..." - отже, ніжність є і в зимі... і вона (ніжність) справді у зимі є! і її багато... холодна ніжність... цікавий образ...
можливо тому, що ніжність - у людському серці, чи душі, а проекція може торкнутися будь-чого... і зими?...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, люба Віточко... радію, що привабили Вас невагомі німби мої, й ореоли... хтось із святих моїх радісно побіг по траві (вони робляться маленького росту такого, щоб усім єством пірнути, відчути красоту, свіжість і радісну силу Життя, доторкнутися усією "площею" душ до трави весняної - щасливої такої... як ніби ліс... для всіх маленьких ростом...) - то хтось із них побіг нетерпеливо і німба здуло зустрічним потоком від бігу... інший сказав - ех! - і сам, рукою, зняв ореола свого і безтурботно запустив у траву - куди ж він звідтам дінеться?... коли відпочинок скінчиться, кожен знайде свого "головного убора", візьме і вдягне знов... бо відсутнє саме навіть поняття прикрості випадкової, чи непорозуміння - у радісному смарагдовому світі молодих трав!.. це рай не землі...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таку "картинку" викликають вони у мене - ніби святі спустилися з небес у травах земних босоного поблукати, і поскидали на якусь мить весняну німби свої, безтурботно в травах "погубили"...
легкІ,
леткі,
повітряно-пухнасті кУльки…
наче зірки,
вибагливо розшиті,
розсипані недбалою рукою
на темно-синьому,
з відливом,
оксамиті –
нічного неба тлі…- Вони - неймовірні - Ваші ореоли кульбабкові!Як і Ви,люба Валю! Дякую Вам за такий прекрасний,витончений небесний дарунок! Радію,як дитина!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у цьому й смисл трудів наших, люба Наталю, - у радості....
одуванчик, як і кульбабка, - це просто Ваш "бренд"... дуже вдало Ви "назвалися"... тому - пожинайте...