К-апіж у грудні, мов прийшла весна,
А- втішитись зима не встигла.
П-ливуть хмарки і неба синь ясна,
І- скряться кучугури рихлі.
Ж-овтіє сонечко у вишині -
У-же проталинки темніють.
Г-ірлянди бурульок, мов кришталі,
Р-ясним намистом скрізь ясніють.
У-томлено шепоче вітер,
Д-ерева підставляють промінцям
Н-а холоді промерзлі віти
І веселіше стало горобцям.
А я тобі всміхаюсь любий:
З-гадай, як стрілися ми по весні.
Д-алекі дні ми не забули...
А пам"ятаєш ночі чарівні?
Л-юбов була яскрава й світла,
О-бгортувала нас своїм теплом.
С-ердець дует - прекрасна пісня,
Я-ка не стихне, бо звучить обом.
Щ-асливі ми коханням щирим.
О, Господи, ми дякуєм тобі.
В-есну нам дарував і віру,
Елегії - це не про нас вірші.
С-рібними краплями бурульки
Н-а підвіконні вибивають джаз.
А я в душі молюся знов за нас.
Теплий весняний промінець серед зими! Такий затишний і життєрадісний вірш - аж душа окриляється і злітає у вись! Гарно, світло-весняно! Гляньте, Оленько, там у слові "промерзлі" пропущена буквочка.
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Такий затишний і життєрадісний вірш - аж душа окриляється і злітає у вись! 
Гарно, світло-весняно! 
