Стою. Туман переді мною,
Що там за сивою стіною?!
Життя. Смерть. Чи роздоріжжя?!
Чи схил гори і я біля підніжжя…
Тихо. Лиш чути серця стукіт,
В цій тишині він наче гуркіт,
Зробити крок? Чи просто тут стояти?
Напевно цього я не можу знати…
Мовчу. Ця тишина не любить слів,
Лиш шелест тут від подиху вітрів,
В думках знайшов я думку лиш одну,
Хотів би радісну, але на жаль сумну…
Крок. І розступається переді мною мла,
Бачу дорогу, в Рай? Пекло? Небуття?
Що важить тут моє життя?!
Скоріш за все мідяк йому ціна…
Іду. Все добре, хоч іноді щось мариться…
Хоча, можливо зі мною вітер грається,
Стежка вузька іде хвилястим шляхом,
Ех… полетіти б зараз вільним птахом…
Прийшов. Ворота переді мною,
Що там за височенною стіною?!
Знову питання і ті самі, що завжди,
Скоріш це пекло й немає в ньому правди…
Постукав. Знову тишина в отвіт,
І так завжди коли потрібна відповідь,
Можливо ми усі не є достойні,
Її отримати для заспокоєння душі…
