Стіна німа.
Її безмовність - умова існування,
а поклик - безумовність перешкод.
Для мрій штрих-код - і під приціл спостерігання,
в тюремний прихисток для залишку свобод,
де затишок знайдуть даремні сподівання.
Стіна глуха.
А так їй хочеться почути постріли,
не звук атаки, звитяги рокіт -
а плач і стогін, зойки розстрілу,
відчути лоскіт кулі, по цеглі цокіт,
як крові цівки всочуються в простір.
Стіна без сенсу.
Наявність цілі без жодних змін -
мети нема, є лише мітки
від куль залеглих в суцільність стін.
Загиблі мрії і цегла свідки -
у стін розстрільний, власний, є загін.
