Щось дивне трапилось у місті день тому…
Чомусь усім вчувались звуки саксофону,
То дощ нарешті зруйнував стіну німу…
І він побачив ніч – красуню варту трону…
В його очах кохання запалав вогонь,
А ніч побачила те полум’я і посміхнулась…
Дощ підійшов, із ніжністю поцілував її долонь,
Вона ж до нього чуйно пригорнулась…
Тим часом саксофон ставав гучніш…
У ритмі вальсу закружляли звуки…
Ніхто не танцював за них палкіш
Вони так близько, такі природні рухи…
Дощ їй на вушко компліменти шепотів,
Казав: «кохана, рідна, ти прекрасна…»
Далеко десь лунав чарівний спів,
І мерехтіла зоря-свічечка незгасна.